КаратеНавчальні матеріали

Кен-джицу – мистецтво володіння зброєю

З давніх часів японці воювали і змагалися в бойових мистецтвах, тому зараз практично неможливо сказати, яке із стародавніх військових мистецтв з’явилося першим. Всі японські бойові мистецтва можна розділити на озброєні і рукопашні.
Кен – джицу (мистецтво меча) – японське мистецтво володіння мечем. Воно зародилося біля 1200 років тому з появою класу воїнів. В основу кен – джицу покладено мистецтво майстерно володіти зброєю. Як правило тренування в кен – джицу проводяться з використанням дерев’яних моделей мечей, які мають назву боккен.
Боккен (бо – дерево, кен – меч) є невід’ємною частиною культури, традиції та історії Японії. Завдяки поширенню шкіл і стилів кен-джицу, боккен набув величезного значення. Використовувати на тренуваннях справжній меч було б дуже небезпечно, і багато шкіл виришили, що альтернативою є використання дерев’яного меча, точно змодельованого так, щоб передати відчуття і схожість із справжнім мечем. Прототипом боккена є катана.
Бокен (дерев’яний аналог самурайського меча) був введений у практику тренувань великим майстром меча XVІІ століття Міямото Мусасі.
Що цікаво, назва «боккен» вживається тільки за межами Японії. Самі японці звикли іменувати свою тренувальну зброю бокуто, в перекладі той же «дерев’яний меч», тільки записаний іншими ієрогліфами.
Боккен, також як і катана, був і залишається смертельною зброєю, з яким потрібно займатися під наглядом досвідченого інструктора. Незважаючи на те, що боккен виготовлений з дерева, це не виключає можливості нанесення їм рваних ран, забитих місць і інших травм. Боккен – зброя не для спарингів, а для відпрацювання субури і практики, яка б давала учням відчуття справжнього меча.
У Японії до боккена ставляться з великою повагою, практично як до справжньої зброї.. А носіння його без спеціального чохла самими японцями прирівнюється до носіння холодної зброї.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *