Як поєднати навчання в школі і тренування? В якому режимі займатися юному спортсмену? І чи спортивних досягнень достатньо, чи спортсменам також треба мати гарну освіту?
АМАТОРСЬКИЙ СПОРТ І НАВЧАННЯ
Якщо дитина займається спортом для загального фізичного розвитку, то проблем з відвідуванням школи і занять в секції не повинно виникати. Тренери прекрасно знають розклад шкільних предметів і підлаштовують початок тренувань таким чином, щоб дитина все встигала. Після школи потрібно переодягнутися, пообідати, трохи відпочити, і вже після цього вирушати на тренування.
Якщо ж десь і трапляються «накладки», то можна легко домовитися, як перездати пропущений предмет в школі або надолужити тренувальний процес. Як правило, вчителі в школі прекрасно розуміють, що означає спорт для дітей та йдуть назустріч батькам і тренерам. Конфлікти, звичайно, виникають, коли маленький спортсмен часто пропускає уроки, перестає робити домашні завдання. Батькам, зрозуміло, це не подобається. В цьому випадку потрібно тактовно пояснити дитині, що спортивне життя не повинне заважати навчанню.
Тут дуже важливо не впадати в крайнощі. Часто батьки забороняють дитині займатися спортом, коли успішність в школі погіршується. Це в корені невірно, необхідні компроміси. Хороша освіта так само важлива, як і фізичний розвиток та навички здорового способу життя. Соціальне життя в школі допомагає адаптуватися в дорослому житті, на роботі, в суспільстві. А любов і звичка до фізичних вправ дозволять зберегти здоров’я до похилого віку.
ПРОФЕСІЙНИЙ СПОРТ І НАВЧАННЯ
Професійний спорт докорінно відрізняється від аматорського спорту. Навантаження у професіоналів, будь їм хоч 4 роки, хоч 15 років, незрівнянно вище, ніж у любителів. Тому доведеться вибирати: або професійний спорт, або безтурботне дитинство. Тренування будуються за графіком, часом вони проходять щодня по 1-2 рази на день, без свят і вихідних. Особливо це стосується періодів перед важливими змаганнями.
Постійні роз’їзди, збори, спортивні табори змушують батьків юних спортсменів робити нелегкий вибір між навчанням і тренувальним процесом. Іноді трапляється так, що батьки, стомившись возити дитину зі школи на тренування і назад, в один момент кажуть: «Все, досить!» І тут потрібно зробити вибір: або спорт, або школа і освіта.
Припустимо, батьки вирішили, що спорт забирає дуже багато часу, набридли травми і постійна відсутність дитини вдома. Вибір робиться на користь школи, а на професійній кар’єрі спортсмена ставиться жирний хрест. У чому плюси і мінуси такого підходу.
Плюси:
- Шкільне спілкування і дружба часто переростають в тривалі відносини, часом на все життя. Після школи діти відвідують різні заходи, святкують разом дні народження та інші свята, граються, гуляють.
- Вища освіта відкриває дороги в безліч сфер життя.
Мінуси:
- Через пасивний спосіб життя страждає здоров’я дитини. Дитина, позбавлена занять спортом, не отримує таких важливих емоцій, як радість перемоги, задоволення від подолання своїх слабкостей.
- Спорт вчить ставити цілі, досягати їх, планувати свій день. Якщо людина в дитинстві не придбала ці навички, то в дорослому житті буде важко прищепити почуття відповідальності, навчити завершувати справи, а не кидати їх на півдорозі.
Існує й інша крайність. Батьки вирішують, що їх чадо мусить неодмінно стати чемпіоном (неважливо, з фігурного катання, великого тенісу або іншого виду спорту). І тоді дитина майже все життя змушена присвятити цьому «задуму» батьків.
Професійний спорт – річ дуже важка, незалежно від його різновиду. Добре, якщо дитина сама всією душею любить те, чим займається. А якщо ні?
Чи є плюси у такого кардинального рішення? Безумовно:
- Спортивне життя – це, без зайвого пафосу, школа виживання. Дитина вчиться вставати рано, за жорстким графіком, терпіти втому і навіть сильний біль. У плані особистісного розвитку спорт виховує самоповагу, піднімає самооцінку, а впевненість в собі допомагає пережити складні періоди (наприклад, підлітковий).
- Тренер і батьки повинні пояснити дитині, що навіть після закінчення активної спортивної кар’єри можна знайти собі заняття, пов’язане з улюбленим видом спорту. Існує багато професій, пов’язаних зі спортом. Наприклад, спортивний психолог, менеджер, юрист. Але, зауважте, тут знову виникає необхідність у додатковій освіті.
Мінуси також є, і вони досить вагомі:
- Обмежується кругозір дитини, всі його інтереси обертаються навколо спорту, зборів, змагань, тренувань. Спорт для дитини стає всім. Він замінює багато видів спілкування, які надає звичайна школа.
- Батьки повинні розуміти, що не всі діти стануть чемпіонами. Друге, «теж почесне», місце може легко підірвати віру дитини в себе, створити відчуття, що всі зусилля були марні.
- Професійний вік спортсмена досить короткий. Навіть якщо спортивна кар’єра закінчується «вчасно», за віком, професійних спортсменів часом наздоганяє «криза», депресії.
Саме тому батькам треба добре подумати і зважити, чи віддавати малюка в професійну секцію або варто вибрати гармонійний розвиток, де в рівних пропорціях поєднуються спорт і навчання.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Що фахівці можуть порадити батькам, щоб допомогти в розвитку їхніх дітей гармонійно, без «перекосів» в ту чи іншу сторону?
- Якщо ви привели малюка в спортивну школу і він полюбив цей вид спорту, потім важко буде пояснити йому необхідність «розширювати горизонти» і займатися ще й навчанням. Тому на самому початку потрібно вирішити з тренером, як будуть поєднуватися спорт і навчання. Для досвідчених тренерів ці питання не нові, і вони прекрасно знають, як організувати обидва процеси.
- В цей же час треба зустрітися і поговорити з класним керівником, щоб була можливість скласти індивідуальний розклад або додаткові заняття після пропусків.
- Трапляється, що юний спортсмен байдужіє до спорту, тут треба уважно стежити і вчасно підключати до розмови тренера і психолога.
- Чіткий режим дня просто необхідний, якщо ви хочете, щоб дитина все встигала.
Саме допомога і підтримка батьків зіграла головну роль в становленні багатьох спортсменів. І батьки, спільно з тренерами та вчителями, здатні зробити життя дитини цікавим і збалансованим з юних років.